Методичні рекомендації

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ

У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ

ТИПОВІ  ПОМИЛКИ

В ОРГАНІЗАЦІЇ УЧНІВСЬКОГО   САМОВРЯДУВАННЯ.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗМЕНШЕННЯ ЇХ ВПЛИВУ

НА  ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ УЧНІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Укладач: методист НМЦ ПТО у   Запорізькій  області Головко Л.В.

                      

             

м. Запоріжжя

2015

Типові помилки в організації учнівського самоврядування.

Рекомендації щодо зменшення їх впливу

на діяльність органів учнівського самоврядування.

Методичні рекомендації.

                                                                                  Рекомендовано:

                                                                                  науково-методичною радою

                                                                                  НМЦ ПТО у Запорізькій області

                                                                                  як рекомендації для педагогічних

                                                                                  працівників ПТНЗ

                                                                                  протокол № ______від_________

Укладач:

Головко Л.В., методист НМЦ ПТО у Запорізькій області

Відповідальний за випуск:

Паржницький О.В.., директор НМЦ ПТО у Запорізькій області

Комп’ютерний набір та верстка, редагування та коректура:

Головко Л.В., методист НМЦ ПТО у Запорізькій області

Рецензенти:

Попкова Е.І., старший викладач КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти"

                       

ЗМІСТ

І.	ВСТУП		4
ІІ.		ТИПОВІ  ПОМИЛКИ В ОРГАНІЗАЦІЇ УЧНІВСЬКОГО   САМОВРЯДУВАННЯ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗМЕНШЕННЯ ЇХ ВПЛИВУ НА  ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ УЧНІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ	6
2.1.		Педагогічні помилки, що мають серйозний вплив на результативність учнівського самоврядування	7
2.2.		Принципові організаційні помилки	9
2.3.		Конкретні методичні помилки	13
ІІІ.		ВИСНОВКИ	18
		ЛІТЕРАТУРА	19
		Додаток  1 «Нормативно-правова база діяльності органів самоврядування учнівської молоді»
		Додаток 2 «Діяльність учнівського самоврядування ДНЗ «Запорізький правобережний професійний ліцей»
		Додаток  3 «Волонтерська діяльність учнівського самоврядування ДНЗ «Запорізький професійний торгово-кулінарний ліцей»

І. ВСТУП

У сучасній методичній літературі під учнівським самоврядуванням розуміють форму організації життєдіяльності учнівського колективу, яка забезпечує розвиток їх самостійності у прийнятті й реалізації рішень для досягнення суспільно значимих цілей.

Учнівське самоврядування, мета якого – адаптація молодої людини до життя у швидкоплинних сучасних  умовах, дає можливість виявити себе, розкрити та розвивати свої індивідуальні здібності. Воно допомагає знайти сфери особистісно- та суспільно-корисної діяльності учнів, визначити коло своїх обов’язків, укріплює сферу дружніх стосунків, передає досвід демократичних відносин: особистої відповідальності, прагнення до згоди, свободи думки, зміни позицій (керівник – виконавець), допомагає враховувати думку меншості, закріплювати навики самостійної роботи.

            Учнівське самоврядування – це можливість самим учням планувати, організовувати свою діяльність та підбивати підсумки, брати участь у вирішенні проблем навчального закладу,  проводити заходи, які їм цікаві. Це можливість продемонструвати унікальність своєї особистості, накопичувати досвід спілкування, переборювати труднощі, відчути відповідальність за свої вчинки, освоїти суспільний досвід.

Тема самоврядування завжди є актуальною, бо навчальний заклад повинен не тільки навчати, а й допомагати молодій людині виявляти самостійність, приймати рішення, уміти захищати свої права. Молода людина повинна приходити до такого навчального закладу, який зможе підготувати її до життя в сучасних умовах, що постійно змінюються. І якщо у навчальному закладі відсутнє самоврядування, то, навряд чи такий заклад може йти у ногу з часом.

Розвиток учнівського самоврядування є частиною системи громадянського, патріотичного виховання, яке зараз є дуже актуальним. І одним із значимих завдань самоврядування є прикладення  зусиль для того, щоб молоді люди розуміли запити й вимоги суспільства, і через участь в учнівському самоврядуванні могли співвіднести себе з тими вимогами, які  суспільство висуває.

Самоорганізація, яка є основою самоврядування, відкриває перед учнями можливість входження у систему суспільних відносин. Через різні види спільної діяльності в учнів напрацьовуються необхідні навики соціальної взаємодії, закріплюються уміння, з одного боку, брати на себе відповідальність і певні обов’язки щодо їх виконання, з іншого боку, підлягати колективній дисципліні й одночасно відстоювати свої права, співвідносити особисті інтереси з груповими та громадськими. У колективі   однолітків, де взаємодія вибудовується на рівних умовах, де реальний статус треба заслужити (а не отримати «з рук» викладача), і вміти постійно його підтримувати, підліток напрацьовує необхідні як на сьогодні, так і на майбутнє доросле життя комунікативні навики, лідерські та  партнерські якості. А осмислення приналежності до колективу й солідарності надає учневі надзвичайно важливе відчуття емоційної впевненості, психологічної стійкості, формує  почуття відповідальності за себе й інших.

           

           

ІІ. ТИПОВІ  ПОМИЛКИ УЧНІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗМЕНШЕННЯ ЇХ ВПЛИВУ НА  ДІЯЛЬНІСТЬОРГАНІВ УЧНІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Сучасний навчальний заклад повинен надавати своїм учням можливість спробувати себе в організації і діяльності клубів, творчих  об’єднань, асоціацій, у роботі училищних засобів масової інформації, і, звичайно ж, створити необхідні умови для реалізації їх громадянських прав, у тому числі права «обирати і бути обраним до керівних органів», а також отримувати задоволення від процесу та результату своєї діяльності, яка направлена на користь іншим.

Але для того, щоб організація роботи тієї чи іншої моделі учнівського самоврядування була ефективною, слід уникати певних педагогічних помилок, які гальмують цей процес, або призводять до протилежних, тобто негативних результатів.

Усі можливі помилки умовно поділені на три групи. Перша - «Педагогічні помилки, що мають серйозний вплив на результативність учнівського самоврядування», друга - «Принципові організаційні помилки», третя – «конкретні методичні помилки». Із назв груп зрозуміло, що в першій аналізуються більш серйозні помилки, які призводять до викривлення    педагогічної суті  учнівського самоврядування, до його деформації й відторгнення, як педагогічним, так і учнівським колективом; друга група помилок – це достатньо серйозні недоліки, які можуть призвести до викривлення суті учнівського самоврядування, але воно буде функціонувати, при цьому даючи  певний виховний ефект; третя група – це незначні помилки, які, у принципі, можуть і не вплинути на діяльність учнівського самоврядування, але,  тим не менш, їх наслідки можуть бути досить неприємними.

 

 

2.1. педагогічні помилки, ЩО   МАЮТЬ  серйозний  вплив

на результативність учнівського самоврядування

1. Змішування організаційних форм дитячої або молодіжної активності: дитячої (молодіжної) громадської організації та учнівського самоврядування.

Часто учнівське самоврядування підміняється (або розцінюється) як дитяча громадська організація.

На сьогодні, коли немає (і не повинно бути) єдиної для всіх учнів громадської організації, тим більш, у стінах певного навчального закладу, учнівське самоврядування  стало самостійним соціально-педагогічним феноменом, який не слід плутати з діяльністю дитячих й молодіжних громадських організацій, які функціонують не тільки в стінах навчального закладу, і покликані вирішувати інші завдання, ніж участь в управлінні життєдіяльністю навчального закладу. Тому, учнівське самоврядування - це інше педагогічне явище, яке може и повинно бути самостійним. Рекомендації:

- уважно ознайомтесь із законодавчою базою, якою регулюється діяльність учнівського самоврядування і діяльність дитячої громадської організації  (перелік додається);

- зберігайте автономність цих двох організаційних форм учнівської активності, чітко розділяючи їх завдання і функції, означивши компетентність і відповідальність кожного з них;

-  створюючи певну форму учнівського самоврядування, дотримуйтесь принципу рівних можливостей для тих учнів, які не є членами будь-якої дитячої чи молодіжної громадської організації;

- розглядайте учнівські та молодіжні громадські організації як основних партнерів у розвитку учнівського самоврядування.

3. Формальність роботи учнівського самоврядування у навчальному закладі.

Іноді консерватизм мислення певної частини педагогів, пасивність учнів; небажання певної групи дорослих делегувати частину своїх прав дітям для участі в управлінні навчальним закладом; недостатній рівень поінформованості молоді щодо програм та проектів; нерозвиненість в учнів соціальної компетентності та відповідальності, необхідної для прийняття рішень, робота учнівського самоврядування здійснюється формально.

Рекомендації:

Для того, щоб учнівське самоврядування сприяло вирішенню виховних завдань, було реальним, а не фіктивним, педагоги повинні забезпечувати:

-  чітке визначення прав та обов'язків органів самоврядування, готовність педагогів  поважати  їх рішення   й  пропозиції;

-  використання демократичних процедур обрання лідерів та прийняття рішень, можливість учнів самостійно планувати справи, організовувати їх та підводити підсумки;

- залучати учнівське самоврядування до участі у діючих благодійних проектах, соціальних ініціативах, акціях, заходах патріотичної направленості відповідно до умов сьогодення;

- здійснення тактовної педагогічної допомоги органам учнівського самоврядування, готовності педагогів та адміністрації навчального закладу взаємодіяти з ними, повага до реальних прав і обов'язків учнів.

2. Ізольованість органів учнівського самоврядування від інших суб’єктів учнівського самоврядування, тобто педагогічного та батьківського.

Це ще одна помилка, коли учнів, які є активом учнівського самоврядування, ізолюють або вони самі замикаються на своїх справах і проблемах. Це явище найчастіше може зустрічатися в тих навчальних закладах, де учнівське самоврядування тільки розпочинає свою діяльність. Учням-активістам одразу хочеться повної влади, а педагогічний колектив ще не готовий до такої активності учнів. Педагогам слід розуміти, що тільки при постійній конструктивній взаємодії з іншими учасниками самоврядування, його діяльність  буде активним середовищем,  в якому здатне вирости самоврядування як діяльність, цікава для більшості учнів.

Рекомендації:

- спокійно й методично досягайте постійної взаємодії всіх учасників самоврядування;

- формуйте такі спільні органи самоврядування, де повинні бути представлені й педагоги, й учні, й батьки;

- частіше організовуйте заходи, у плануванні яких можуть брати участь усі три суб’єкти самоврядування (включайте батьків до складу творчих груп, які створюються на період підготовки й проведення різноманітних навчальних, виховних та організаційних справ та ін.);

- активніше залучайте на свій бік батьків. Через них ви зможете досягнути непрямого впливу на учнівських активістів.

 

2.2. ПРИНЦИПОВІ   ОРГАНІЗАЦІЙНІ   ПОМИЛКИ

1. Певна «закритість» й ізольованість органів учнівського самоврядування.

Нерідко учнівське самоврядування розглядається тільки як певна сукупність виборчих органів, які наділені певними повноваженнями.  Частково це так.  Інакше дійсно неможливо керувати життям цілого учнівського колективу. Але учнівське самоврядування – це не тільки сукупність виборчих органів, що мають певні повноваження (й обов’язково – відповідальність), а, перш за все, організація гуманістичних стосунків, які реалізуються у процесі функціонування самоврядування. Бо в іншому випадку ми створюємо модель, в якій органи влади живуть самі по собі, а «народ», тобто учні тільки стежать за тим, що відбувається, не маючи можливість втручатись.

Ця помилка може призводити до небажаних педагогічних наслідків. По-перше, така «закритість» призводить до появи «зіркової хвороби» тих учнів, що входять до органів учнівського самоврядування. По-друге, це може призводити до протистояння активу і колективу навчального закладу. Лідери починають віддалятись від основної маси учнів.

Рекомендації:

- намагайтеся перетворювати «закритий» характер учнівського самоврядування, робіть його прозорим і відкритим для всіх учнів навчального закладу;

- більш широко використовуйте принцип «періодичної регулярної звітності» виборчих органів перед учнями;

- створюйте широке інформаційне поле, сповіщайте через наочні засоби, училищні ЗМІ про діяльність органів учнівського самоврядування.

2. Несистематична роботи з відбору (виявлення) і підготовки активу учнівського самоврядування.

Неможливо чекати  (тим більш вимагати) від учнів дуже серйозної організаційної роботи як лідерів учнівського самоврядування без відповідної методичної і психологічної підготовки. Слід поміркувати над системою підготовки активу (як і хто буде виявляти таких учнів, як проходитиме лідерська підготовка тощо). На всі ці й багато інших питань, пов’язаних із формуванням і навчанням активу, необхідні конкретні відповіді ще на стадії планування самоврядування.

Рекомендації:

- розробіть свою систему наступності «поколінь активістів», щоб при закінченні навчального закладу учнями, які кілька років очолювали цю роботу, у вас була рівноцінна заміна, готова підтримати традиції учнівського самоврядування саме вашого навчального закладу;

- постійно оновлюйте програми і методи підготовки учнівського активу;

- створіть інститут радників із числа педагогів, які будуть навчати учнівський актив.

3. Перенесення професійного стилю спілкування з уроку на діяльність із самоврядування.

При функціонуванні учнівського самоврядування дорослий виступає не в ролі педагога-професіонала, а в ролі консультанта, який має відповідну підготовку, певний життєвий досвід, а також – у ролі звичайного члена колективу. Це дві принципово різні ролі і педагогічні позиції. Однак,  не завжди педагоги мають достатню гнучкість для того, щоб «перебудуватись» і змінити стиль спілкування. Вони, як і раніше, спілкуються з  активом і учнями з позиції викладача. Проте, учні потребують іншого – вони чекають більшої самостійності і довіри, спілкування в режимі діалогу, взаємодії не на рівні підпорядкування, а на рівні партнерства.

Рекомендації:

- педагог, працюючий з органами учнівського самоврядування, повинен пам’ятати, що не треба підміняти підлітків там, де вони самі можуть впоратись;

- вам треба мати витримку і бути готовим підтримувати ідеї  учнів, їх ініціативи, спиратися на них;

- уникайте прямого натиску, навіть коли думки і дії учнів здаються помилковими;

- намагайтеся більш роз’яснювати, переконувати, погоджувати, ніж просто вимагати.

4. Ігнорування педагогічного потенціалу батьківської громадськості.

Це ще одна типова помилка, яка  нерідко зустрічається у навчальних закладах. У сучасних умовах вона пояснюється тотальною зайнятістю батьків, яким потрібно заробляти на життя. І викладачу, звичайно ж, треба враховувати цей факт. Але разом з тим, завжди знайдуться батьки, які готові допомогти, тільки до них також потрібен своєрідний «індивідуальний підхід». Хтось із них зможе (із задоволенням) провести консультацію для вашої училищної виборчої комісії, хтось, можливо, готовий вести заняття у школі лідера, брати певну участь у реалізації соціального проекту  та ін. Головне - показати, що навчальний заклад потребує їхніх знань і допомоги.

Рекомендації:

- не слід сприймати батьківську громадськість тільки як, наприклад, можливе джерело надходження додаткових коштів;

- шукайте форми залучення, виходячи з інтересів самих батьків.

5. Абсолютизация принципа «Спочатку робиться те, що хочуть учні».

Нерідко при реалізації учнівського самоврядування можна зустріти таку рекомендацію, що які б ідеї не висувалися педагогами, але якщо учні хочуть, наприклад, додатковий похід, то значить «йдемо в похід». На перший погляд, педагогічно вірна позиція, тим більш, що мова йде про розвиток саме учнівського самоврядування. І з таким підходом можна було б погодитись, бо це виглядає досить демократично. Однак, така абсолютизація, особливо у перші місяці або, навіть роки функціонування учнівського самоврядування може призвести до формування небажаних традицій, з якими надалі буде важко боротися.

В  усьому потрібен розумний баланс, і таке сліпе слідування інтересам учня при більш серйозному та детальнішому розгляді виглядає, як намагання завоювати довіру учнів.

Самоврядування - це не надання учням можливості робити що завгодно. Це - найвища, найскладніша форма педагогічного керівництва, тому педагоги мають учитися тактовній взаємодії з учнівським самоврядуванням.

Звичайно ж, учнівське самоврядування і необхідно саме для того, щоб вивчати інтереси і можливості учнів, щоб потім створити необхідні умови для їх реалізації. Але при цьому важливо не забувати й інтереси навчального закладу, соціума, батьків.

Рекомендації:

- до нормативного акту, який регулює діяльність учнівського самоврядування у вашому навчальному закладі, необхідно включати положення не тільки про права учнів, а й їх обов’язки (наприклад, брати участь у заходах з благоустрою навчального закладу тощо), відповідальності за процес і результати цієї діяльності;

- необхідна систематична роз’яснювальна робота з усіма категоріями учнів (і педагогів також) з роз’яснення єдності прав і обов’язків.

 

2.3. КОНКРЕТНІ ПЕДАГОГІЧНІ ПОМИЛКИ

1. Зміщення акценту роботи органів учнівського самоврядування тільки на діяльність, пов’язану з організацією дозвілля учнівської молоді.

Органи учнівського самоврядування часто сприймаються тільки як помічники заступника директора з виховної роботи щодо організації вільного часу      учнів. Звичайно ж, організація вільного часу –це один із напрямків діяльності органів учнівського самоврядування, але їх діяльність не повинна обмежитись тільки цим. При такому підході ми отримуємо широкий актив масовиків-затійників (що само по собі й непогано), проте це не учнівське самоврядування, а клубна діяльність в окремому навчальному закладі, яка планується й   організовується самими учнями.

Рекомендації:

- наділяти органи учнівського самоврядування реальними повноваженнями, у тому числі тими, що стосуються процесу навчання й виховання, реалізації себе у соціальному житті.

2. Ігнорування  думки меншості.

Досить часто провідний принцип демократії: «Меншість підпорядковується більшості» сприймається дуже конкретно. Якщо більшість вирішила, то, що ще думати, треба виконувати и все… Мабуть, у житті воно так і повинно бути, наприклад, під час виборів до державних органів влади. Однак, коли мова йде про педагогіку, ми не можемо забувати «меншість», а тим більш відкрито святкувати перемогу «більшості». Бо це ж конкретні діти, їх реальні інтереси, нездійснені надії тощо. У цьому й полягає відмінність учнівського самоврядування  –  треба вміти знаходити компромісні варіанти, намагатися представляти інтереси всіх учнів.

Рекомендації:

- дуже обережно використовувати демократичні механізми, не забуваючи за зовнішніми атрибутами дорослого життя педагогічної суті учнівського самоврядування;

- постійно вивчати думку всіх членів учнівської «громадськості».

3. Замкнутість тільки на своєму навчальному закладі.

Нажаль, останнім часом навчальні заклади нерідко вирішують проблеми, в основному, спираючись на допомогу батьків. Проте треба шукати партнерів, як можуть допомогти в організації учнівського самоврядування.

Рекомендації:

- шукайте партнерів, які можуть зацікавитися вашою програмою розвитку учнівського самоврядування.

4. Відсутність постійно виділеного приміщення і часу для роботи органів учнівського самоврядування.

Якщо ставитись до учнівського самоврядування як важливої педагогічної діяльності, то для її виконання необхідні відповідні умови. Одні з них – приміщення і час. Приміщення необов’язково повинно бути спеціальним (тобто наданим для роботи самоврядування протягом усього робочого дня), але воно повинно бути. Це ж стосується і часу. Його треба знайти в розкладі дня.  

Рекомендації:

-  погодити графік використання кабінету, який ви плануєте облаштувати для роботи того чи іншого органу учнівського самоврядування;

- виділити у розкладі   позаурочної  зайнятості  спеціальні години для роботи органів учнівського самоврядування. Причому, це повинен бути конкретний час для кожного органу самоврядування.

5. Ігнорування адміністративної підтримки

Тим, хто організовує учнівське самоврядування, треба розуміти, що директор навчального закладу і його заступники – це найсерйозніша підтримка, ігнорувати яку було б значною помилкою. Будь-яку мало-мальськи значиму  справу учнівське самоврядування без наказу директора не зможе виконати, тому що навіть при всіх позитивних моментах і педагогічному ефекті самостійності дітей за стан справ у навчальному закладі відповідає директор. Тому, перш за все, необхідно оформити всі необхідні   документи, накази, розпорядження тощо. Директор має право призупинити будь-які самостійні прояви, якщо він не в курсі справ, а, тим більш, якщо вони можуть призвести до серйозних наслідків (наприклад несанкціонована участь активу самоврядування в будь-якому заході поза межами навчального закладу тощо).

Рекомендації:

- завжди погоджувати з адміністрацією навчального закладу плани учнівського самоврядування і їх зміни.

6. Правильність оформлення  результатів проектної діяльності учнівського самоврядування.

Ефективність виховної роботи досягається шляхом поєднання традиційних й інноваційних методів. Одним із найрезультативніших методів залучення учнівської до соціального життя  залишається соціальне проектування (метод проектів), яке зорієнтоване на формування почуття соціальної відповідальності, небайдужості до проблем людей, які опинилися у складних життєвих обставинах тощо (особливо зараз, коли тема волонтерства дуже затребувана й актуальна). Реалізація таких проектів сприяє соціалізації молодих людей через створення умов для застосування ними громадянських знань і умінь у повсякденному житті. Учні навчаються співвідносити ці знання й уміння зі своїм характером, стилем поведінки й взаємовідносин з оточуючими; давати оцінку всім сторонам життя, суспільства, історії, політики, культури відповідно до своїх вікових можливостей.  

Однак, досить часто результати трудомісткої проектної діяльності оформлюються скоріше, як звіти, а не як  проекти, що їх значно спрощує.

Рекомендації:

- переглянути методичні рекомендації Науково-методичного центру профтехосвіти у Запорізькій області «Запровадження методу проектів в організацію навчально-виховного процесу професійно-технічних навчальних закладів» (автори: Ципріанова С.Г., Грищенко Н.П.).

На завершення декілька зауважень. По-перше, ми прекрасно розуміємо умовність поділення можливих помилок на три групи. Будь-яка конкретна помилка може стати для навчального закладу «тотальною» і призвести до повного згортання цієї роботи з негативними емоціями багатьох членів вашого колективу. З іншого боку, деякі значні помилки, на наш погляд, можуть навіть бути корисними навчальному закладу, який (звісно, подолавши їх) виходить на новий рівень розвитку учнівського самоврядування у сучасних умовах.

Певна кількість помилок не стільки свідоцтво про те, що феномен учнівського самоврядування  дуже цікавий і складний водночас, стільки підтвердження того, що він реально існує. Якщо б його не було, то не було б, звичайно ж, і помилок. Сподіваємось, що цей матеріал допоможе вам організовувати учнівське самоврядування, уникаючи вказаних вище помилок.   

           

ІІІ. ВИСНОВКИ

Отже, головне завдання учнівського самоврядування - формування і розвиток соціально активної, патріотично та гуманістично спрямованої особистості, з глибоко усвідомленою громадянською позицією, почуттям національної свідомості.

Учнівське самоврядування - це не гра в життя, а саме життя, що насичено інтелектуальною працею, побудоване на законах краси, добра; величезна сила, що спрямована на розвиток самостійності, ініціативи, взаємодопомоги, формування почуття господаря.

Сучасний етап розвитку суспільства ставить перед педагогами нові вимоги та виховні завдання, що визначені у провідних державних освітніх документах - Державній Національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття), Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті та інших. Серед них першорядне значення надається всебічному розвитку індивідуальності дітей та молоді, забезпеченню активної позиції учнів та їх представницьких органів у житті і колективній діяльності.

Тому особливо важливою у результативному функціонуванні органів учнівського самоврядування навчального закладу є готовність педагогів до розумної співпраці, надання всебічної підтримки, взаємодії з учнями на рівні партнерства.  

ЛІТЕРАТУРА

Приходько М.І. – Учнівське самоврядування в сучасному вимірі /Приходько М.І. – Х.: Вид.група «Основа»: 2008 – 176 с.

Набока Б.С., м.Кіровоград «Роль учнівського самоврядування в процесі розвитку соціальних якостей старшокласників».

Доценко Т.М. Організація навчання лідерів органів самоврядування дітей та учнівської молоді: методичний посібник /автор Т.М. Доценко – Біла Церква, 2009. – 250 с.

Єрмаков І.Г. Учнівське самоврядування: структура, зміст і концепція розвитку /Єрмаков І.Г., Кириченко В.І. – Х.: Вид. група «Основа»: 2008.-

112 с.

Шишкіна Н.Ф. Взаємодія з громадськими організаціями/автор Н.Ф. Шишкіна – Х.:Основа, 2007. – 193 с.

Прутченков А., Калиш І., Солодова О. – Типичные ошибки ученического самоуправления.

                                  

                                              

Додаток  1

Нормативно-правова база

діяльності органів самоврядування учнівської молоді

-           Державна Національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття»)

-           Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті

-          Всезагальна декларація прав людини.

-          Конвенція ООН про права дитини.

-          Конституція України.

-          Закон України „Про освіту”.

-          Закон України „Про професійно-технічну освіту”.

-          Закон України ,,Про місцеве самоврядування в Україні”.

-          Закон України ,,Про молодіжні та дитячі громадські організації”.

-           Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні»

-           Декларація  про загальні засади державної молодіжної політики в Україні.

-          Положення про професійно-технічний  навчальний заклад.

-          Статут учнівського самоврядування навчального закладу.